РОЗГЛЯД ПОЗИВНОЇ ЗАЯВИ СТОЛБОВОГО В.П.
ІНФОРМАЦІЯ ПРО СТАН РОЗГЛЯДУ МОГО ПОЗОВУ ДО КМУ ПРО СКАСУВАННЯ ПОСТАНОВИ №1
11 вересня 2025 року о 14 год. 40 хв. у Київському окружному адміністративному суді відбулося шосте судове засідання за моїм позовом до КМУ про скасування Постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року. Розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції у складі колегії суддів і суд перейшов до розгляду справи по суті. Головуючий Суддя Р. В. Жук відкрив судове засідання. Перевірив явку сторін. З’ясувалося, що представник мінсоцполітики вдруге не з’явився на суд.
Головуючий суддя надав слово позивачу. Мій виступ продовжувався 18 хвилин (свій виступ у текстовому варіанті виставляю у фейсбуці до мого посту). У своєму виступі я заявив, що мій позов відповідає вимогам КАСУ, є обґрунтований, до нього додані необхідні докази, які є достатніми для задоволення мого позову у повному обсязі. Основні акценти під час мого виступу були сконцентровані на порушенні КМУ правових норм: Конституції України Законів України, міжнародних норм права, мого судового рішення від 8 жовтня 2024 року про зняття обмеження максимального розміру пенсії. Крім того, основні тези мого виступу були направлені на надання контраргументів на доводи Відповідача (КМУ) який написав відзив на 30 аркушах і вказав, що мій позов є незаконним, немає підстав позиватися до суду і десятки аргументів щодо виправдання законності Постанови 1. На кожний аргумент КМУ мною наведені ґрунтовні контраргументи, які спростовують доводи Відповідача.
Потім виступила представник КМУ, її виступ продовжувався 4 хвилини. Після її виступу головуючий запитав чи є запитання до Відповідача.
Я задав наступне запитання: «Чи вивчав Відповідач матеріали позову і додані мною докази, якщо так, то яка пенсія нарахована мені за грудень 2024 року і яка виплачена?» Відповідач подивилася матеріали і заявила, що у грудні 2024 року мені нараховано (певну суму пенсії), а на руки Позивач отримав (менше на тринадцять тисяч гривень).
Я запитав: «На яких підставах у мене недоплачена пенсія у нарахованому розмірі протягом восьми місяців». Відповідач заявила, що вона має відповідати максимальному розміру 23610 грн відповідно до закону.
Я запитав Відповідача: «Чому у мене зменшений максимальний розмір пенсії всупереч рішенню Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року, яким знято обмеження максимального розміру моєї пенсії?» Відповідач пояснила, що у робітників мінімальна пенсія, а у військових пенсіонерів і правоохоронців максимальна пенсія і що КМУ з метою дотримання балансу інтересів вимушений був зменшувати пенсії пенсіонерам силових структур. Я пояснив Відповідачу, що позиція КМУ щодо балансу інтересів є протиправною та хибною не лише тому, що воно не відповідає чинному законодавству України і міжнародному законодавству , а тому що з 01.01.25 року КМУ незаконно зменшив (конфіскував) частину законно нарахованої пенсії, які пенсіонери отримували багато років, а з березня 2025 року, добавив працівникам державного апарату заробітну плату на 66 відсотків і їх зарплати сягають від 70 тисяч грн до мільйонів на місяць. Забирати у військових пенсіонерів, інвалідів війни частину пенсій і добавляти чиновникам зарплати – це не баланс державних інтересів – це знущання над пенсіонерами силових структур. Крім того, я вказав конкретні джерела, із яких уряд мав законно збільшувати пенсії і фінансувати ЗСУ.
Вислухавши усі сторони, з’ясувавши, що більше немає клопотань і зауважень, головуючий об’явив про те, що суд переходить до розгляду справи у спрощеному письмовому провадженні. Рішення суду буде виставлене в електронному суді системи судової влади (за КАСУ, термін розгляду таких справ - два місяці для розгляду справи у спрощеному письмовому провадженні).
На моє переконання, КМУ не надав достатніх і ґрунтовних доказів щодо законності Постанови 1. З юридичної і правової точки зору, у КМУ немає шансів на виграш цієї справи. Однак, усім нам відомо, що за останні роки КМУ грубо порушує Конституцію України щодо незалежності законодавчої, виконавчої і судової гілки влади, фактично КМУ, як вищий виконавчий орган, позбавив незалежності судову гілку влади (це підтверджується тим, що десятки тисяч судових рішень, які відновили порушені права пенсіонерів силових структур, не виконуються органами влади) керуючись не верховенством права, а принципом політичної доцільності. Тому, я хочу вірити у незалежність судової гілки влади, у верховенство закону.
PS.
УВАГА ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ. Інформую наших пенсіонерів силових структур про те, що коли я готував це пост, у судовому реєстрі з’явилася інформація про те, що судова колегія яка розглядала мій позов уже прийняла рішення за позовом нашого пенсіонера щодо скасування Постанови КМУ №1. Суд задовільнив позов і скасував Постанову КМУ №1.
Це наша спільна перемога. Я дякую усім пенсіонерам силових структур, ветеранським організаціям, які приймали активну участь у відстоюванні наших спільних інтересів. Я не виключаю, що КМУ направить апеляцію, але це уже наша спільна перемога.
З повагою,
Віктор Столбовий
ВИСТУП СТОЛБОВОГО В.П. у справі №320/18582/25 про скасування Постанови КМУ №1 від 03.01.2025 р.
Блок 1. Вступ
Шановний суд!
Я — Столбовий Віктор Петрович, пенсіонер МВС, інвалід війни 2 групи.
Більше 30 років свого життя я присвятив службі в органах внутрішніх справ.
Я виконував свій обов’язок перед народом і державою — а тепер змушений захищати елементарне: право на гідну, законну пенсію.
«Мій позов відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, є достатньо обґрунтованим і містить конкретні правові та фактичні підстави для визнання протиправною Постанови КМУ №1».
Крім того метою мого короткого виступу є наведення контраргументів на доводи відповідача.
У цьому виступі я посилаюся на мої клопотання та аналітичні довідки, що додаються до матеріалів справи, які направлені для приєднання до справи через систему ЕС.
Зауважу, що Клопотання №1 (про зловживання процесуальними правами) —під формальним дотриманням процесуальних вимог за 6 місяців справа не розглядається по суті. Це виглядає як штучне затягування справи.
Клопотання №2 (про розгляд без третьої особи) — оскільки третя особа зловживає процесуальними правами не з’являючись на суд, будучи повідомлена судом в установленому порядку.
Блок 2. Предметом мого оскарження є Постанова КМУ №1 від 03.01.2025, яка встановила обмежуючий коефіцієнт для пенсій силових структур.
Це рішення призвело до фактичного зниження моєї пенсії та пенсій моїх колег, порушуючи конституційне право на соціальний захист.
Блок 3. Постанова порушує Конституційні гарантії, зокрема :
Ст. 22 Конституції України гарантує кожному право на соціальний захист.
Ст. 46 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначає обов’язок держави забезпечити належний рівень пенсійного забезпечення.
Постанова №1 прямо порушує ці гарантії, що є неприйнятним.
Блок 4. Нормативно-правова колізія та юридична порушеність
Відповідач стверджує, що Постанова КМУ №1 спирається на ст. 46 Закону про державний бюджет на 2025 рік і є законною.
Вона фактично змінює порядок обчислення пенсій, встановлений спеціальним законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби…».
Закон про бюджет має тимчасову, процедурну дію і не може скасовувати чи обмежувати матеріальне право на пенсію, гарантоване Конституцією (ст. 22, 46, 58, 64) та спеціальним законом.
Це підтверджується усталеною практикою Конституційного Суду України.
Таким чином, Постанова №1 суперечить Конституції та профільному закону і створює юридичну невизначеність, що є неприпустимим за принципом верховенства права.
Блок 5. Аргументи з позиції КСУ та судової практики
Рішення КСУ та Верховного Суду (зокрема, практика застосування принципу незворотності дії нормативно-правових актів) підтверджують, що подібні обмеження є неконституційними.
Постанова №1 не має економічного обґрунтування, що також підтверджується моєю аналітичною довідкою.
У рішенні від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 КАС зробив такий правовий висновок.
«Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України)» Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Блок 6. Принципи соціальної справедливості
Обмеження пенсій суперечить принципам соціальної справедливості, які закріплені у Конституції та законах України.
Я посилаюся на клопотання №3 та аналітичну довідку щодо відсутності економічного обґрунтування Постанови №1.
Відповідач стверджує що : «моя пенсія – це привілей, а не право».
Пенсія для силовиків – законне соціальне забезпечення, що виникає з трудових і службових відносин. Конституція гарантує право на соціальний захист, і пенсія не може розглядатися як «привілей». Посадові особи КМУ і Мінсоц не мають права оперувати термінами, які відсутні у Конституції та Закону 2262.
Відповідач стверджує, що: «Є внескова та не внескова пенсія, тому обмеження законні».
Контраргумент: Постанова №1 порушує принцип незворотності закону і не обґрунтовує диференціацію. Внескова чи не внескова пенсія не дає підстав для самовільного зменшення виплат. Ці категорії також відсутні у Законі 2262.
Відповідач стверджує, що: «Позивач не мав права звертатися до суду; слід було оскаржувати ст. 46 Закону у КСУ».
Контраргумент: Постанова КМУ – адміністративний акт, що безпосередньо порушує моє право. КСУ вирішує питання конституційності закону, а не незаконні дії уряду щодо конкретної особи.
Відповідач стверджує: «Постанова забезпечує баланс державних інтересів».
Контраргумент: Баланс державних інтересів не може переважати гарантовані Конституцією права громадян. Відсутність економічного обґрунтування робить цей «баланс» формальним. Протиправність цього доводу обґрунтована мною у Клопотанні №3 додатку 3.1.
Відповідач стверджує, що: «Позивачеві тобто мені нічого не порушено; що Постанова №1 не позбавляє мене права на пенсію».
Постанова безпосередньо зменшує розмір моєї пенсії, що є порушенням гарантованого права на соціальний захист. Відмова суду у справі іншого позивача не є прецедентом, оскільки обставини та докази у нашій справі відрізняються. ЄСПЛ підтверджує, що індивідуальні порушення прав підлягають ефективному захисту, навіть якщо формально право не вважається «ліквідованим».
Блок 7. Контраргумент щодо ст. 46 Закону про бюджет
Відповідач стверджує, що моє право не порушено, оскільки ст. 46 Закону про бюджет не оскаржувалася у КСУ.
Цей довід є юридично хибним: Твердження, що моє право «не порушено», є нікчемним — пенсія фактично зменшена, про що я надав суду докази витягу з мого ЕК ПФУ в м Києві. Крім того, Постанова №1 не може замінювати закон, а оскарження Закону не є обов’язковою умовою для захисту моїх прав.
Блок 8. Порушення прав інвалідів війни
Відповідач стверджує, що : «Дискримінації у постанові немає».
Дискримінація може бути непрямою: однакова формула обчислення фактично призводить до необґрунтованого зменшення виплат конкретній групі пенсіонерів. Судова практика КСУ та ЄСПЛ підтверджує, що навіть непряма дискримінація є порушенням прав. Постанова №1 порушила права чотирьох категорій інвалідів війни:
осіб, які отримали поранення під час виконання службових обов’язків у мирний час,
ветеранів-«афганців»,
учасників миротворчих місій,
ліквідаторів Чорнобильської катастрофи.
ФАКТИЧНО кму ПРОТПРАВНО ПОДІЛИВ ІНВАДІЛІВ ДО 2014 РОКУ (НЕДОІНВАЛІДИ) ТА ПІСЛЯ 2014 Р. (НАСТОЯЩІ ІНВАЛІДИ) Це грубе порушення ст. 24 Конституції і є дискримінаційною нормою.
Таке обмеження пенсій прямо суперечить ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка забороняє звуження змісту та обсягу прав і пільг для інвалідів війни.
Блок 9. Протиправність посилання Відповідача на стан війни
Відповідач намагається виправдати Постанову №1 посиланням на воєнний стан та потребу «захисту державних інтересів».
Однак це є юридично хибним і протиправним, оскільки:
Стаття 64 Конституції України допускає можливість обмеження окремих прав під час воєнного стану, але не дозволяє звуження змісту та обсягу основних соціальних прав, гарантованих Конституцією.
Стаття 15 Європейської конвенції з прав людини допускає відступ від зобов’язань лише за умови, якщо держава офіційно повідомила Раду Європи, чого Україна не зробила.
ЄСПЛ у своїй практиці справи («Лоулес проти Ірландії» 1961 року. Lawless v. Ireland; «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania, 1999); «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, 2010) та ін.) наголошує: навіть в умовах війни держава зобов’язана дотримуватися принципу пропорційності та не може довільно порушувати права людини.
Це також підтверджується моїм клопотанням №3 та додатком 3.2, у якому наведено правовий аналіз та аргументи щодо хибності посилання уряду на воєнний стан як підставу для обмеження пенсійних прав.
Висновок: Воєнний стан не дає Кабінету Міністрів права порушувати Конституцію, міжнародні зобов’язання України та права інвалідів війни.
Блок 10. Додаткові аргументи з міжнародного права
Постанова №1 порушує ст. 15 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що підтверджується аналітичною довідкою та моїми клопотаннями.
Блок 11. Внесок пенсіонерів силових структур
Ми, пенсіонери силових структур, активно підтримуємо державу у забезпеченні безпеки та оборони.
Зокрема, під час військових дій наш внесок оцінюється у пів мільярда фінансової допомоги та мільйонами гривень у вигляді соціальної та матеріальної підтримки.
Обмеження пенсій є морально неприйнятним та невиправданим.
Блок 12. Порушення принципу правової визначеності
Постанова №1 створює непередбачуваність у пенсійному забезпеченні.
Невизначеність у правовому полі порушує права громадян і підриває довіру до державних органів.
У практиці ЄСПЛ неодноразово підкреслюється, що правова невизначеність є порушенням статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу.
У справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania, 1999) Суд визнав, що відсутність передбачуваності у законодавстві та суперечливість судової практики є несумісними з принципом правової визначеності.
У справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, 2010) ЄСПЛ зазначив, що у разі правової невизначеності держава зобов’язана застосовувати тлумачення, яке є найбільш сприятливим для особи.
Отже, у ситуації правової колізії чи невизначеності положень законодавства суд зобов’язаний застосовувати норму, яка найбільше захищає права громадянина. Це відповідає як принципу верховенства права, так і практиці ЄСПЛ.
Блок 13. Порушення процесуальних прав
Дії Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики при ухваленні Постанови №1 призвели до грубого порушення моїх процесуальних прав.
Цією постановою було фактично скасовано не лише рішення суду у моїй справі, яким були зняті обмеження щодо максимального розміру пенсії, а й десятки тисяч аналогічних судових рішень на користь пенсіонерів силових структур.
Такі дії прямо суперечать:
статті 129-1 Конституції України, яка гарантує обов’язковість судових рішень і забороняє їх відміну чи зміну іншим органом, крім суду;
статті 14 КАС України, яка закріплює обов’язковість судових рішень для всіх органів державної влади;
статті 370 КАС України, яка встановлює, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим і не може бути скасоване органом виконавчої влади.
Крім того, у своїх поясненнях відповідач намагається виправдати Постанову №1 так званим «балансом державних інтересів». Забрати частину пенсії у силовиків добавити зарплати чиновникам – це не баланс. Ця аргументація вже мною спростована у Клопотанні (Додаток 3) та Аналітичній довідці (Додаток 3.1), де наведено юридичні та економічні підстави хибності такої позиції.
Отже, прийнявши Постанову №1, Кабмін і Мінсоцполітики фактично підмінили судову владу, що є неприпустимим у правовій державі. Це не лише знецінило моє рішення суду, а й поставило під сумнів сам принцип поділу влади, правову визначеність і баланс інтересів, який має захищати не державний апарат, а громадянина. Така позиція обґрунтована у рішенні КАС від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.
Блок 14. Висновки щодо протиправності Постанови
Постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року є протиправною з кількох підстав.
Вона порушує:
Рішенні КАС від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.
Конституцію України – зокрема статті 8, 19, 22, 46, 58 та 129-1;
Кодекс адміністративного судочинства України – статті 2, 14, 370, які закріплюють принцип верховенства права та обов’язковість судових рішень;
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби…» №2262-XII, яким прямо визначено порядок обчислення пенсій та відсутність будь-яких обмежуючих коефіцієнтів;
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII, зокрема статтю 7, яка гарантує інвалідам війни особливий соціальний захист і забороняє будь-які обмеження;
Закон України «Про Кабінет Міністрів України», який забороняє уряду видавати підзаконні акти, що суперечать законам та Конституції.
Крім того, Постанова №1 була ухвалена без належного економічного обґрунтування, що підтверджується матеріалами справи та моїми клопотаннями з додатками.
Отже, прийняття Постанови №1 стало грубим порушенням принципу верховенства права та меж компетенції уряду. Вона одночасно суперечить Конституції, законам України та навіть власному профільному закону про Кабінет Міністрів.
Саме тому її дія повинна бути негайно скасована для відновлення моїх законних прав та прав пенсіонерів силових структур.
Отже, прийняття постанови №1 це не лише правове невігластво чиновників уряду, а й безумовна відповідальність за порушення Конституції і законів України та невідворотність покарання про що мною зазначено у доданому клопотанні (додаток 4)
Блок 15. Прохання до суду прошу суд задовольнити позов у повному обсязі та застосувати ефективний спосіб захисту, який забезпечить поновлення моїх прав відповідно до Конституції та Конвенції.
Блок 16. Заключне слово. Я вірю, що суд, керуючись Конституцією, законами України та принципами соціальної справедливості, відновить моє право та право інших пенсіонерів силових структур.
Дякую за увагу.